неживий

-а́, -е́.

1) У якому припинилося життя; мертвий. || у знач. ім. неживи́й, -во́го, ч. Мертва людина; покійник. || Позбавлений життєздатності (про тіло та його частини). || Який засох, зів'яв (про насіння, рослини).

2) Такий, як у мерця (про обличчя, очі і т. ін.).

3) Позбавлений життєвих сил, бадьорості, енергії і т. ін. || перен. Який перебуває у стані заціпеніння, бездіяльності, знесилення і т. ін. через утому, нервове напруження, біль, переляк.

4) Який не належить до тваринного чи рослинного світу; неорганічний. || у знач. ім. неживе́, -во́го, с. Все, що не належить до тваринного чи рослинного світу. || Який не належить до живої матерії; у якого немає ознак життя.

5) перен. Безлюдний, спустілий (про дім, вулицю і т. ін.).

6) перен. Відірваний, далекий від життя, від дійсності (про твори, тематику); неактуальний. || Невиразний, необразний, блідий (про слово, мову).

7) грам. Який стосується різноманітних явищ, предметів, що не належать до живих істот.